Прозопократія — це форма правління, за якої громадяни здійснюють владу особисто, а не через представників. Не голос, поданий від їхнього імені. Не повноваження, делеговані комусь іншому. Сама влада, в особі.
Два корені, поєднані, щоб назвати те, що досі не мало власної чіткої назви.
Грецьке слово πρόσωπον (prósopon) означає особу — діюче я, а не роль, яку виконують від чужого імені. Це корінь позаду латинського persona, і він зберігається в новогрецькій у виразі νομικό πρόσωπο, «юридична особа».
У поєднанні з -кратія (від kratos, влада) прозопократія буквально означає владу особи — владу, яка залишається там, де перебуває особа, замість того, щоб переходити до представника, який діє замість неї.
Корінь πρόσωπο (особа) може поєднуватися з дуже різними закінченнями. Лише одне з них описує, що означає це слово.
Культ, побудований навколо одного правителя, обожнюваного, тоді як усі інші залишаються пасивними. Культ особистості.
Зациклення на обличчі чи образі лідера, а не на тому, що він насправді робить. Одержимість особистістю.
Влада, розподілена між кожним громадянином, особисто, по одному. Не одна возвеличена особа — влада, що проходить, особисто, крізь усіх.
Прозопократія — це форма правління, за якої громадяни здійснюють владу особисто, а не через представників.
Prosopocracy is a government in which citizens exercise power personally, not through representatives.
Прозопократія не замінює демократію — вона довершує те, до чого це слово завжди прагнуло.
«Демократія» означає владу народу, але нічого не каже про те, як ця влада здійснюється. Залишена відкритою, ця прогалина дозволила слову охоплювати майже все: громадянина, який голосує раз на кілька років, щоб хтось інший правив від його імені, називають демократією, так само як і громадянина, який сам править, особисто. Прозопократія називає другу половину цієї обіцянки — частину, на яку демократія натякає, але ніколи не гарантує. Вона не є суперницею демократії; це механізм, який змушує слово означати те, що воно завжди стверджувало, що означає.
У представницьких системах невдачі завжди є де сховатися.
«Диявол у деталях» стає виправданням: провина зсувається до далеких технократів, до системи, надто складної, щоб за неї відповідала одна людина. Прозопократія усуває цю схованку структурно, а не морально — громадянин, який має владу, і є цією деталлю. Ніде більше немає диявола, якого можна знайти.
"Horistics is the apposite and airtight formulation of the differentia of concepts."
«Οριστική είναι η εύστοχη και αεροστεγής διατύπωση της ειδοποιού διαφοράς εννοιών.»
Усунення кожного виправдання працює лише тоді, коли громадяни можуть бачити достатньо чітко, щоб добре правити, коли виправдання зникнуть. Тому наріжним каменем прозопократії є Horistics — дисципліна, яку описує це визначення. Від громадянина, який не може точно визначити свободу, справедливість чи корупцію, не можна очікувати й точного здійснення влади над ними. Прозопократія вимагає громадян, здатних бачити політично; Horistics — це спосіб, яким будується це бачення.
Horistics бере початок від сократівського методу дефініційного дослідження — 2030 рік знаменує 2500 років від народження Сократа.
Практикуй Horistics →Прозопократія називає, якою має бути влада — яку здійснюють самі громадяни, а не делегують іншим. ROTA — це конкретна пропозиція щодо того, як побудувати це на практиці: громадяни ротуються через короткі терміни громадянського обов'язку, так що влада проходить особисто крізь усіх, і ніхто не тримає її достатньо довго, щоб вона перестала бути його власною.
Читати пропозицію ROTA →